МЕДЕЯ

Постановка Оксани Дмітрієвої за текстами Евріпіда та Гайнера Мюллера – це рефлексії на час, в якому ми всі живемо. Відірваність – в усіх сенсах – запускає безліч тем-тригерів і важких запитань.

Що таке вижити? Вціліти. Бути в окупації… І чи маємо ми право когось звинувачувати? Що ми мусимо зробити, щоб це пекло не перетворило людину на ворога у своїй вітчизні? Або ми ставимо собі ці за питання, або ми закриваємо на це очі.

Що таке – бути відірваними від Батьківщини? Як це – адаптуватися на чужині? Яке воно – відчуття провини?

Як це – заговорити свідком. Як бути, коли свідку не вірять?

І що трапляється з ними потім?

Як розпаковуються спогади? І взагалі, як працює наш мозок? Куди ми запаковуємо наш травматичний досвід і як дістаємо його в зовсім незручний, невідповідний момент? Медея покроково згадує, що ж трапилось в її рідній Колхіді і чому вона опинилась в Корінфі, і чому з Корінфа її знов хочуть вигнати? Бо вона – свідок. Що це значить – бути свідком? Чи готові ми чути правду?

Дійові особи та виконавці:

Медея – з.а.України Надія Левченко

Ясон, провідник аргонавтів – Андрій Мельник

Креонт, цар Коринфу – Павло Кільницький

Брат Медеї – Дмитро Лека, Володимир Мостовий

Сини Медеї, аргонавти – Іван Бліндар, Олег Панас

Хор жінок – Лілія Абрам’юк, Іванна Сірко, Мирослава Полатайко-Гусак, Марія Стопник

Постановча група:

Режисура, адаптація тексту – Оксана Дмітрієва

Сценограф, художник костюмів – Костянтин Зоркін

Композиторка – Катерина Палачова

Хореограф-постановник – Дмитро Лека

Хормейстерка – Наталія Байдак

Помічники режисера – Любов Скірко, Анастасія Огоновська

У виставі звучать інвективна лексика та мова ворога (російська).

16+