ЛЬВІВСЬКЕ ТАНГО. ГАСТРОЛІ ТЕАТРУ ІМ. М. ЗАНЬКОВЕЦЬКОЇ

«Прийде ще час, коли затужиш ти за мною, прийде ще час, коли згадаєш наші дні…»

Львів 30-х років…Аромат кави, цукерня «Бджілка» з пампухами, смаколики від пані Телічкової  та…. «Ябцьо-джаз».

Гурт, що полонив Львів. Від їхніх пісень у ритмі танго львів’яни шаленіли. Слова переписували, наспівували на вулицях, на усіх застіллях та забавах. І тільки обрані знали, що це мелодії закоханого…

Романтична історія про Богдана Весоловського та його музу, його любов – красуню Рену. Перше кохання, що тривало так недовго, але було таким ніжним романтичним і вічним у піснях. Історія кохання у ритмі львівського танго.

В останні десятиліття ім’я Богдана Весоловського повернулося у середовище українського глядача та слухача – тонкою ліричною піснею, відомою з дитинства мелодією, пам’яттю про втрачений Львів 1930-х минулого століття.

Життя і творчість українського патріота Весоловського настільки знакові для української культури – повні карколомних поворотів долі, любовних легенд, народної слави та забуття – що вистава про маестро Бонді так і просилася на сцену. Театр імені Марії Заньковецької протягом тривалого часу плекав мрію про таку постановку, декілька років велася робота над матеріалом. Спеціально на замовлення театру драматург Андрій Бондаренко написав п’єсу, над якою, спільно з режисером Богданом Ревкевичем, продовжував працювати у співпраці з актрисою та письменницею Наталією Боймук. До творчої команди запрошено знаного хореографа Максима Булгакова, який вміє розкривати пластичний потенціал драматичного театрального колективу. Родзинкою вистави є живе виконання оркестром театру творів Весоловського у ритмі танго, вальсу та фокстроту.

«Львівське танго» – абсолютно ексклюзивний, «свіжий» та потрібний сьогодні сценічний матеріал. Богдан Весоловський обрав шлях служіння українській пісні, хоча міг піти простішою дорогою й стати відомим композитором за кордоном. Головним його успіхом вважається поява та піднесення української естрадної музики у 1930-х роках до висоти модної, популярної, на противагу панівній польській. Проте це далеко не єдина заслуга Весоловського перед Україною. Він є автором солоспівів та численних мелодій на вірші українських класиків, популяризатором українського слова та музики у Відні й Канаді – все життя він був вірним своєму походженню і залишив чималий музичний спадок.

Ця вистава про львівських попзірок 30-х років. Гурт «Ябцьо -джаз» став блискавично популярним, а молоді талановиті музиканти були ніби прототипами майбутніх «Бітлз». Солістка та перша любов Весоловського Ірена Яросевич, вона ж – Ірена Андерс та Рената Богданська, – стала зіркою польської сцени. Довга кар’єра співачки з вагомим переліком композицій не анулює того факту, що «його» пісня «Я знов тобі…» вважається її найбільшим шедевром.

Ще одним щемливим для кожного львів’янина акцентом вистави є згадка про культуру дорадянського Львова. Тоді українці, хоч і у складі іншої держави, були приналежними до єдиної європейської спільноти, з її ціннісними орієнтирами – з усіма плюсами та мінусами, і почувалися у цій «компанії» цілком органічно. Художник вистави «Львівське танго» Андрій Романченко ретельно вивчав культуру та побут зниклого у небуття, манливого Львова 1920-30-х, щоб цією виставою, хоч на один вечір, але воскресити його в уяві глядача.

«Львівське танго» цінне сьогодні не лише зверненням до нашого минулого. У важкий воєнний час актуальною є легкість сприйняття музичної вистави про любов та пригоди молодих і талановитих українців. Хіти «Прийде ще час», «Усміх твій таємничий», «Ти з любові собі не жартуй» та інші, майже народні пісні, сьогодні дедалі частіше звучать на нашій сцені і заньківчани раді до цього спричинитися.